Відновлення великих хижаків у Європі є великим успіхом для збереження природи. Це чудовий приклад того, що люди й хижаки можуть поділяти одну й ту ж площу.

До початку 20-го століття, великі хижаки були винищені в більшості країн Європи. Тепер же спостерігаються зростаючі або стабільні популяції бурих ведмедів, вовків, євразійських рисей і росомах, і вони не живуть у віддаленій, дикій природі, але в ландшафті, де панують люди. Це велика різниця в порівнянні зі стратегіями, проведеними в інших частинах світу, де хижаки в основному живуть у великих національних парках або охоронних територіях, відділених від людей. Європа не може використовувати цю модель, через брак достатньої кількості великих незаселених ділянок. Отже, це історія успіху, яка ґрунтується на хорошому законодавстві, політичній стабільності, сильних інститутах і сприятливій громадській думці. Крім того, ліси Європи та дикі популяції травоїдних нині перебувають в набагато кращому становищі, ніж 100 років тому. Екологічний рух в 1970-х і 1980-х років проклали шлях до Конвенції про охорону дикої флори та фауни й природних середовищ існування в Європі та Директиви ЄС про збереження природних середовищ існування і дикої фауни й флори, що дало можливість цим видам відновитися.

У Європі проживає в два рази більше вовків, ніж у США (виключаючи Аляску) попри вдвічі менші розміри й більш ніж удвічі більшу чисельність населення. Європейський досвід показує неймовірну здатність цих видів виживати в сучасному світі з пануванням людини.

Взагалі кажучи, люди в Європі позитивно ставляться до хижих, але конфлікти, які викликали історичні зниження чисельності, такі як хижацтво худоби, залишаються. Різноманітність практики, які знижують шкоду для худоби, такі як електричні паркани й охоронні собаки, можуть сприяти співіснуванню. Крім того, існує необхідність у діалозі між зацікавленими сторонами та співпраці між різними секторами та різними країнами. Дуже важливе серйозне ставлення до вирішення цих конфліктних питань, щоб запобігти можливим негативним реакціям на збереження в цілому.

Отримано дані про стан популяцій великих хижаків: ведмідь бурий (Ursus arctos), рись євразійська (Lynx lynx), вовк сірий (Canis lupus), росомаха (Gulo gulo) на територіях континентальних європейських держав за винятком територій Білорусі, України та Росії.

1. Бурий ведмідь на даний час мешкає в 22 країнах. Це є найбільш поширеним великим хижаком в Європі: 17000 особин, які можуть бути згруповані в десять популяцій. Всі популяції відносно стабільні або злегка розширюються, хоча деякі залишаються критично малими.
2. Вовк є другим найбільш поширеним видом: 12000 особин, серед яких десять популяцій в 28 країнах. Більшість населення зростає, але пару популяцій, схоже, знижується. Одна іспанська популяція перебуває на межі вимирання.
3. Рись присутня в 23 країнах: 9000 особин. Більшість з одинадцяти популяцій стабільні, але деякі з них зменшуються.
4. Росомаха живе тільки в Швеції, Норвегії та Фінляндії, у двох популяціях з 1250 особин. Обидві популяції збільшуються.