Сервали добре почуваються у високих травах африканських саван чи прибережної рослинності на південь від Сахари. На альпійських луках сервали зустрічають до висоти 3800 м. (Кіліманджаро). Сервал може проникати в густі ліса вздовж річок, але в тропічному лісі, як і в пустелях вони відсутні. Сервал в основному сутінковий мисливець, який відпочиває в середині дня, а іноді й всередині ночі. У середньому сервал витрачає на подорожі й полювання 25 % доби, відсоток успішного полювання складає приблизно 50%. За рік один сервал споживає близько 4000 гризунів. Слово сервал пішло з португальської мови й означає вовк-лань. Хутро сервала блідо-жовте із насичено-чорними плямами, які на спині й шиї можуть зливатися в смуги. Ноги стрункі й відносно довгі. Невелика голова з великими вухами розташована на видовженій шиї. Зі зворотнього боку вуха чорні з характерною білою цяточкою. Хвіст вкритий чорними кільцями з чорним кінчиком. Сервали-меланісти зустрічаються нерідко. трапляються також і сервали з білим хутром, на якому проявляються затуманено-чорні плями. |
Мал.2 Сервал очима художника |
Мал.3 Сервал у густій траві |
При полюванні сервал, звичайно ж, перш за все покладається на слух; іноді він починає бачити жертву лише в польоті. Після того як сервал вибере і підкрадеться достатньо близько до жертви він робить характерний високий стрибок, завдаючи по жертві сильного удару лапами. Довжина таких стрибків 1-4 метра, висота більше одного метра. При полюванні на летючу здобич сервал застосовує такі ж стрибки як і каракал: підстрибує якомога вище і плескає передніми лапами, або завдає удару зверху вниз. Було помічено, що при таких стрибках, сервал може злетіти на висоту близько 3 метрів. |