|
Біля річки Тетерів
17.09.2009
|
Технічні подробиці: виїхали о 9.00 з автостанції "Полісся", прибули в село Рудня-Шпилівська о ~10.00 (вартість квитка 15.50), далі по просікам за допомогою карти та компаса дійшли до р. Тетерів. На іншому боці ріки виднілося село Коленцовське. Була приблизно 16 година і часу було море... |
Річка Тетерів дуже звивиста, ми зупинилися в одному з її завитків, оточені водою з двох сторін одразу. Поставили палатку за 10 м. від води біля заростів верболозу. Уже за пару метрів починався білий пухкий пісок... Це було так ніби ми потрапили на курорт. Я швиденько скинув кросівки й шкарпетки, пройшовся по піску, зайшов у воду, звичайно, тільки по-коліна. Вода була досить холодною, але так приємно було пройтися й відчути течію, м'яке дно і навіть холод, який ішов від води, в той час як згори падали теплі промені осіннього сонця.
Ми зробили вудки і стали ловити рибу. Спочатку я бігав з місця на місце, пробував підлаштувати поплавок, щоб він не тонув від сильної течії, потім повернувся ближче до палатки - там була тиха, спокійна заводь - закинув туди. Згодом приніс на берег свій коврик і став "ловити рибу" сидячи, а потім напівлежачи. Час проходив приємно і непомітно. Коли настали сутінки, риби почало скидатися дуже багато, але на гачок так само жодна не потрапила. Протилежний берег був більш крутим, з нього у воду опускалося оголене коріння кількох дерев і ще ми там примітили видр. Нам подумалось, що на тому березі могла б бути велика риба, тим більше трохи далі була ще одна спокійна тиха заводь, мабуть, глибша ніж з нашого боку.
...Потім зранку прийшла бабуся (із непосидючою і допитливою собачкою, яка бігала туди-сюди), стала на іншому березі, якраз напроти нас і почала закидувати вудочку і тягати невелику рибку десь із швидкістю одна за хвилину, а ми сиділи в цей час на березі, пили чай і зацікавлено спостерігали за цим.
Однак стало помітно темнішати, а на протилежному березі розгоралася велика пожежа, яка освітлювала хмарки, що почали збиратися над горизонтом. Ми розпалили багаття, щоб зварити кашу, раз за разом поглядуючи на небо, бо хмари довкола робились все більшими й чорнішими, з'явились блискавки. Небо стало зовсім темним, лише з північно-східного боку палала пожежа, забарвлюючи хмари у сіро-оранжевий колір. Блискавки спалахували одна за одною. Раптом повіяв сильний вітер, хоча за мить до цього стояв повний штиль. Було дуже схоже на те, що скоро розпочнеться злива, але я чомусь відмовлявся цьому вірити. Упало кілька крапель, ми швиденько поховали в палатку те, що залишалось незахованим.
Вітер припинився так само несподівано як і розпочався, стало тихо. Ми зняли з вогнища казан з кашею, натомість повісивши з водою для чаю, взяли нехитру вечерю й пішли на пісок, на берег річки.
Потім ще довго пили чай і продовжували смакувати цим днем, якого нам так не хотілося кудись відпускати.
|
