Мал.2 Суматранська кішка |
Суматранська кішка мешкає на Борнео, Суматрі, Малайському півострові у заболочених лісових низинах, біля озер, струмків, а також в торф'яно-болотних лісах. Про цей вид мало що відомо. Через масштабне висушення боліт знаходиться під загрозою зникнення. Є підозри, що чисельність суматранська кішка знаходиться на рівні 2500. Спеціалізується головним чином на ловлі риби, тому має схожу з котом-рибалкою плоску форму голови. Також повідомлялося, що додатковими об'єктами мисливства для цієї кішки є птахи та гризуни (на плантаціях пальмової олії). Усі описані спостереження суматранської кішки в дикій природі припадають на ніч або ранок і завжди біля води. Кілька раз бачили, як суматранська кішка мила здобич e cтилі єнота-полоскуна. Суматранська кішка має довгу плоску голову з невеликими поставленими вниз вухами. У неї великі близько посаджені очі, щоб забезпечити максимальний бінокулярний зір для сутінкового і нічного полювання. З обох боків переносиці йдуть білі смужки. Премолярні зуби, якщо порівнювати з іншими котами, значно довші й гостріші, щоб дати можливість кішці краще вчепитися за слизьку здобич. Кігті можуть вбиратися в подушечки тільки на 1/3. Між пальцями є ще більш виражені ніж у кота-рибалки перетинки. Пальці довгі й вузькі подібно до калімантанської кішки. Хутро м'яке й щільне, червонувато-коричневого кольору із сивиною, на голові більш червоне. Хвіст дуже короткий, 25-35% від довжини тіла. |
Мал.3 Суматранська кішка |