Збiрка віршів "Кроки" За вікном
Що це: зима чи весна? Дощу та вітру доволі. Вітер узяв усю владу у руки, Несе пісок. Гнуться берези і тополі. То розтануть сніги, То ще міцніше замерзнуть. Хто переможе: зима чи весна? Коли вже вітри ці холоднії щезнуть? Похмуро. Впаде крапля. Вітер швидко прогнав ці хмари. Всього на хвильку визирнуло сонце, Верхівки дерев червоніють від заграви.
20.03.1996 р.
Осінь
Скінчилися палючі дні, Настала довгождана осінь, Летять у вирій журавлі, В повітрі пахощі покосів. Хоч жовтень стукає у двері, Ще ніжна зелень вабить око, Один лиш клен жовтіє в сквері, Мов парубок, червонощокий.
01.07.1998 р.
Казковий вечір
Виринає з пам'яті один казковий вечір — Раптом легко впали мені сутінки на плечі, Великі сірі хмари нависли наді мною, Немов якісь примари, з'єдналися з водою. Але вечірнє сонце не втратило ще сили — У золоте проміння ці хмари освітило Й навдивовижу стала мені тоді картина — Немов чарівним пензлем, природа оздобила У золото і хмари, і море, й все навколо — Здавалося, що й вітер дме якось загадково. Я так захоплено дививсь на цю красу природи, У пам'яті навік лишив неповторність її вроди.
29.07.1998 р.
Вітер
Люблю я вітер степовий, Бо ми з ним однієї крові. Він також пил свій молодий, Невгамовний і стрімкий Розвіює на просторі. Я відчуваю його силу — Могутні подихи землі. Хай напуває він вітрила, Мого серця і частину Себе лишає у мені.
03.12.1998 р.
Гори
Знову манять мене невідомі вершини, Що підносяться в небо, м'яко танучи в сині. Вершини гір близьких і водночас далеких Тому кличуть мене ввись, щоб, здолавши шлях нелегкий, Я над всім піднявся і оглянувшись навкруг Щиро милувався на чудовий виднокруг. І постоявши так, хоч недовго під небом, Вволю відчув висі смак і пішов назад, бо треба.
30.12.1998 р.
Музика
Живе ця музика в мені, У душу сам її пустив: Неначе гостю запросив і затаїв на глибині. Від неї світло струменить Звуком чистим, досконалим. І, ніби сніг весною талий, У серці музика бринить. Мелодію весни для мене Ці клавіші не просто грають, Вони рясним дощем співають, Краплин передзвоном натхненні.
29.01.1999 р.
Зимова палітра
Зима надворі хоче все Пофарбувати в білий колір. Лиш деколи багрянець нанесе Промінням сонячним на сніг у полі.
03.02.1999 р.
Весняна палітра
Тепло проміння щедро розливає і серцю враз стає так мило Рясний цвіт абрикосу сповіщає Що весна нарешті повна сили.
18.04.1999 р.
Осіння палітра
Іскряться на березі віти Осіннім сонечком зігріті Летять, гойдаючись на вітрі Сніжинки у морозному повітрі.
26.11.1999 р.
Якби
Якби ж інакше все зробити, Якби ж у інший бік піти, Якби не так ці дні прожити, Та ще багато слів "якби". Але змінити вже не можна, Все те, що пройдено колись Душа, хоча тобі тривожно На слово це ти не молись. Адже попереду чекають І нас терпляче виглядають Іще не пройдені літа. Я вірю щастя (вірю — знаю) Нас там вже стільки літ чекає, Щоб в мить потрібну завітать.
15.02.1999 р.
Ліс
Я любуюсь блакиттю крізь пожовкле листя, Я милуюсь ягід червоним намистом. Які гарні сосни в сонячнім промінні — Граються в їх вітах зайчики осінні. Так приємно блукати по вузенькій стежині І розшукувать краси лісової перлини. Скільки теплої радості він мені приніс, Тому з щирою вдячністю буду згадувати ліс.
02.10.1999 р.
Сніг і сон
Пухнастий білий сніг упав вночі на землю І наче хутром огорнув мій гарний сон. А зранку я прокинувсь рано, бо напевно Мені всміхнувся сніг з густих соснових крон. І я підвівся швидко, у вікно поглянув І відвести очей вже довго не хотів Від того що побачив осяйну, рум'яну Берізку, у якої коси сніг заплів. Берізка сколихнулася і промовила неначе, Що їй сон один гарячий з осені ще сниться. Я, почувши голос той сам собі сказав: "Юначе" Твоє серце теж гаряче — в нім любов іскриться.
25.09.2000 р.
Трояндова долина
Там у трояндовій нескінченній долині Сховало на ніч сонце свої віти, Там небо проронило свої сльози, Між пелюстками загубився юний вітер. Долину теплим світлом поливати Щоніч виходить місяць. З позачасся Сюди весна прийшла, напевно, й не згадати — Здається, оселилась тут пора ця. Наздоганяє там принцеса у блакитнім Власну тінь, та босої ноги боїться тінь. Милуюсь цим я із високої вершини Добре, що не пада на долину з неї тінь.
01.08.2005 р.
~~~~
На крилах вітру, темної ночі Понад снігами Одними думками Літати я хочу. Січень морозить, навіює сни. То, може, наснилось, Що тиждень лишилось Чекати весни? Квітів не буде, не піде зима. Чекаю не дива — Що серцю щаслива Наступить пора.
16.01.2001 р.
~~~~
Як легко загубитись в лісі, В людських думок густім сплетінні. Ось ніби вийшов на узлісся, І вже пройшов, і згускли тіні. Як легко заблукати в скелях, У лабіринтах із людських сердець. Так манить деколи пройтись в печерах, А в закутки однак всі не зайдеш.
18.11.2000 р.
В цей день
В цей день весняний ти поглянь на небо. Чи ж не для тебе сонце світить угорі? і білі хмари теж пливуть для тебе На лазуровім і бездоннім полотні. А ця весна тобі дарує квіти. Тобі птахи співають пісні голосні. До тебе хилять сосни свої віти. Для тебе йдуть дощі ці свіжі та рясні.
19.05.2000 p.
Образ
Довгими та високими коридорами То вузькими то надто просторими Де по стінах танцюють тіні Чути кроки легкі несмілі Згорають тьмяно смолоскипи і між колон, що димом вкриті У повній самоті, серед мовчання Волосся чорне, що спада на чорне вбрання Красуня молода блукає Сліз нема та очі вогнем сяють Мета — знайти в сплетінні ниток край Вона шукає свій втрачений рай.
20.03.2001 р.
Дощова мініатюра
Каплі суму падають з верби, Каплі радості із віток вишні. Наберу в кишені теплої води Й понесу по гамірному місті.
2001 р.
Безглуздо це
Безглуздо це — боятись грому, Боятися нестримних змін. Мине дощ, змивши денну втому Й лишивши крапель передзвін.
30.08.2001 р.
~~~~
Знов відкладаю все на завтра І виправдовуюсь перед собою. Давно займаюсь цею грою, Закінчення притримую на завтра.
31.10.2002 р.
Кроки
Твої неспішні кроки Проходять через роки. Не зупиняйся, доки Над головою неба синь. Ти підіймаєш листя, Навкруг вечірнє місто Тобі вдяга намисто, Моє майбутнє не покинь.
31.10.2002 р.
А може
А може її нема, може її нема А може вона є, вона десь тут А може її нема, може її нема А може вона є, вона десь тут А може її нема, може її нема А може вона є, вона десь тут Тоненька, непримітна стежина.
22.06.2003 р.
Підглянув танець
Той дивний танець я підглянув В зимовий вечір у вікно. Камін палахкотів і сяяв Твій рум'янець. Все одно Зима прекрасна: чи біля вогню, Чи тут, у сніжній заметілі. Останні крихти холоду спалю — Лиш би почуття так швидко не згоріли.
03.02.2003 р.
Мені незручно
Мені незручно дивитись Ув очі іншій людині. Тоді виникає відчуття, Що я підслуховую сповідь, Призначену не мені, Тоді виникає відчуття, Що хтось підслуховує сповідь Мою самому собі.
2003 р.
Усі пори року
Полудень. Грудочка снігу упала Це вітер гілку ледь гойднув. Щоб краплі роси не пропали, В пелюстки їх мак загорнув. А тепле море співа собі тихо, Та пісня його незабутня. Опалим листям шурхочу для втіхи. Це все в мені, минулім і майбутнім.
28.08.2004 р.
Колодязь
Колодязь був таким глибоким, Що вміщував всього одну зорю. Я зачерпав долонями її обличчя, Бо відрізняв від інших по вогню, Яким обпалювала спраглі губи. Зоря — це шлях. Без довгої пустелі Не буде доторку, що все б віддав. Зоря — це мить, яку сьогодні ранок дарував.
17.09.2004 р.
Дерева плакали
Стіна, стіна, іще одна, Асфальт, бетон і темне шкло. Тяжке повітря у вікно Ним хорим вітром занесло. Нечиста вода, нечистий пісок, Міста, пустелі, люди. Куди не ступиш лише крок, Вони вже поруч всюди. Тихий шелест листя, В озерці жаби квакали, Ліс у багряному намисті, А дерева плакали.
11.11.2004 р.
Зимовий
Подарунки дуже люблять і малі й дорослі. Час провести гарно хочеш? То заходь у гості! Невеликого гостинця захопи з собою. Радощами скромними поділюсь з тобою. Винцем хорошим почастую. Гарний стіл до нього. Щоб удався гарний вечір — позабудьмо про дороги. Є один простий закон — його не можна забувати Хочеш в собі радість мати — її треба віддавати... ...Тріщить мороз. Над хатою тонесенький димочок. Їдуть сани. Здалеку вже чути їх дзвіночок.
10.02.2005 р.
Квітка
То не посмішка. То квітка. Напуваючись дощами знов і знов, Пелюстки розкрива назустріч світу — І друге сонце з неї світить. Ту квітку розпуска любов — Всезв'язуюча чарівна нитка.
04.06.2005 р.
Горизонт
Самотня постать на самім горизонті. Чому спинився мандрівник? І не рушаєш далі, вагання? Чи може просто дивишся на мене І задаєш собі такі ж питання...
16.07.2005 р.
Степ
Нарешті знову вдома: Скільки не глянеш — степ. Куди й поділась міська втома, В душі та серці злет. Степ різний: зараз сіре небо, Сильний вітер, скоро дощ. Сумую деколи без тебе Серед вулиць, стін і площ. Провів я тут своє дитинство Хоч і пішов на київські вогні Я коло тебе народився і завжди будеш дорогим мені.
06.10.2005 р.
Передзвін
Переклад, клад, лад Мажорний, як трояндова пелюстка. Реклама, лама, клам Липка, як листки росички. Передзвін, дзвін він М'який, як квітки конвалії. Свято — світла віти Акацієвий цвіт на стріхи.
25.10.2005 р.
Іскра-зоря
Рання весна... Біля вікна. Пишеш листи. Чуєш сліди. Знайдеш одну іскру-зорю Ввіриш її своїм листі — до неба Я віднайду іскру-зорю Тобі пошлю квіти дощу і на руках, білих вінках Тебе зорю я понесу до неба.
15.06.2005 р.
Надворі осінь
Надворі осінь, надворі осінь — Птахи на крилах занесли з собою літо. І дощ у тебе неодмінно спросить Чи вже навчивсь без літа жити? Навчивсь знаходити красу у листі, Що лежить червоне й жовте долі? У ставковій воді на диво чистій Чи ловиш сонця відблиски як знаки долі? Смакуєш гронами калини В тоненькій кірці льоду? Дивись! Туман зронив краплини На павутиння — в казку сходи!
13.11.2005 р.
~~~~
Чашка гарячого чаю і морозний білий сніг На все небо розмите обличчя і вогонь пломенить коло ніг. інше не важливо тільки очі Погляд із глибин віків і змінюється ніч на день у серці Тому що Він так захотів.
15.11.2005 р.
Я зовсім не чекав
Я зовсім не чекав на день. Бо жив собі у миті, Що між минулим і майбутнім, А він прийшов розмитий Чи то малим дощем, а чи туманом і сонце заховав ранкове. Говорять: все тече, усе пливе, А я такий, як вранці, випадково Лишивсь, чи так лише здається. Лише стою ледь-ледь міцніше. Дуже дивно: стало холодніше. Загорнуся в плащ щільніше.
17.08.2005 р.
Після дощу
Після дощу земля прекрасна, чиста. Купається вся зелень в сонці та росі Мій степ нарешті досхочу напився. і вітер радий — гладить по щоці. Пройшли хвилини від рясної зливи, А квіти вже розкрилися, бджолиний гул. Спів різнопташшя ген лунає з ниви. До таємниць природи зараз я впритул.
08.12.2005 р.
І я шукаю світло
і я шукаю світло, як і кожен з нас, я певен Невдачі на шляху й маленькі кроки уперед Серед земних світів шукаю сходи в небо Я лиш людина, слабко бачу наперед.
14.01.2006 р.
Оаза
Серед безмежної пустелі Лежить оаза, ти її створив Ти взяв у руки акварелі і ненароком у пісок розлив. Там проросли із них дерева й квіти, Маленький став, що необхідно все. В творінні цім тобі б радіти Та звик і серце стало як пусте. Старе і мудре дерево зростає У самім центрі, розмовляв із ним ти. Й забув немов ... та стежку лиш згадаєш... Під його тінню знов душа розквітне.
18.01.2006 р.
Я так хотів би
Я так хотів би в кілька строф Вмістити всю глибоку суть буття Та в змозі написати лиш пролог Дописує все інше повсякчас життя.
31.01.2006 р.
Зимова палітра-2
Сором'язливо заховалося зимове сонце в вітах Дерев у інеї, високих і кремезних. На поле й небо я дивлюсь і поспішаю порадіти В цю мить, котра за мить вже має щезнуть.
02.16.2006 р.
~~~~
Треба йти попід зірками, Насівати скрізь троянди. Викидати всякий камінь, Всякий терен, йти у правді. Знищувати, не ховати Хробаків у серці своїм Йти, бажати, не спинятись До трояндового моря.
08.02.2006 р.
Оксанка
Чорненька і гарненька Яка у нас Оксанка. Косиченька маленька, Але яка осанка! Оксаночко, а хочеш Подружимось з тобою, Секрети зашепочем Поділені на двоє, Все будем пробачати Що ненароком буде, У мріях скрізь літати Давай разом ми всюди.
23.02.2006 р.
Не поспішаючи
Не поспішаючи, знайомим шляхом У тиші шелесту дерев, Крізь спів невидимих птахів, Під доброзичливим зеленим дахом. По стежці, що поволі в'ється, Йти сам на сам зі світом і собою, і серце диха вільно повнотою, Й на листі сонечко сміється.
27.02.2006 р.
Хто ти?
Хто ти? Той, кому дано літати, Наче пташці вільно в небі? Той, кому не важко стати Квіткою, яка й росте для тебе? Хто ти? Комар, що в янтарі застиг, Захисту прохаючи неначе? Чи той, хто бачить більше інших — сміх. Сміх, що глибоко в собі ввесь плаче? Хто ти? Рука, занесена з мечем? Мудрий камінь, що не рушить з місця? Хто зустрічає немовлят плачем? Той, для кого Всесвіт ввесь — це тісно? Хто ти? Небуття, самозаглибившись собою Яке створило те, що в ньому було і захопившись грою тою, Про те, що світ це небуття, забуло? Хто ти?
03.03.2006 р.
~~~~
Я боюся. Очі ховаю. Зробити не можу одного кроку. Прийди до мене, я благаю. Де море людей, одинокий. Океан. Від мене до тебе. Були ми разом — пам'ятаю. Одне ціле, як сіре небо. Так прекрасно. Не тікаю Від цього вечора; не треба. Я чекаю. Де ми від щастя Ридаємо. Зоряне небо. Де крок позаду, де не вдасться Нас розділити. Чекаю на тебе. Немає відповіді, лише мовчання. Не шорохнуться закриті квіти. Передранкова тиша. Туман чекання. Дощ не проснеться. Зима до літа. Сніг. Тільки білий сніг. Недоторканий. Кришталики води. і це добре. Слід тут не проліг. Теж не буду. Не піду туди. Ми разом сміємось від печалі Вдень. Ясне, блакитне небо. Я вдивляюсь. Засніжені далі. Я терплячий. Чекаю на тебе.
09-11.03.2006 р.
Про марність марних переживань
Наляканий ти Гітлером чи Тамерланом? З високої гори людського горя Дрібні усі твої на сльози плани. Піди, втопи їх у глибокім морі Тоді й прислухайся, тобі шепочуть зорі.
11.03.2006
~~~~
Птахи, дерева, трави — всі спішать радіти. Земля щаслива теплим сонечком зігріта. Чом є зима?, — запитують ся діти. Щоб ми у ній могли творити літо.
23.03.2006
~~~~
Все пливу я на хвилях стрімкої ріки Залишаю позаду колишні думки Залишаю позаду на пам'ять вінки Я пливу крізь хвилини, години роки. Я шліфуюсь і меншаю. Це не обман? Може буть навпаки я вкриваюся мохом? Знаю точно одне, наближаюсь потрохи. Де кінчається річка, де вже океан.
25.03.2006
Тобі щодня прийдеться зустрічатись (за Марком Аврелієм)
Тобі щодня прийдеться зустрічатись З людьми обмеженими і дурними, Заздрісними, марнославними і злими. Змінити це тобі ніяк не вдасться. Вони не взнали істини добра і зла. Її пізнать не багатьом дано. Пильнуй же, щоб не стати з ними заодно — Стежина істини така тонка!
28.03.2006
~~~~
Того, хто бачив і пройнявся морем Не задовольнить маленький став. Хто трохи хоч пожив у горах Не ввіриться суєтним вже містам Тому, хто відчував польоту барви Не буде до душі ходити по землі Хто за завісу світу зазирав, вже марно Вживатися в діла земні.
29.03.2006
Ще один останній вірш
Здійнялись рими й полетіли Мов пелюстки троянди на морозі. Вірші сказали, що хотіли, Далі говорити буде проза.
28.04.2006
Україна
Ти йдеш по полю ковили — Прекрасна, хоч у сірім вбранні. Куди б вітри не повели — В твоїх очах живе світання. Є у серці крихітки тепла — Відсвіт таїнного сяйва. А стежини не було й нема — Босі ноги, степ і мальви.
06.05.2006
Скупий не той (за Антуаном де Сент-Екзюпері)
Скупий не той, хто на дарунок Потратить власні гроші пожалів Скупий, хто не розцвів насправді Від щирих, ним отриманих дарів… Ти дар завжди принось в молитві. Рости його, мов самого себе. В ній будеш ти любов'ю вкритий, У ній змуровує Господь тебе.
22.05.2006
~~~~
Обережно соснову гілку в сторону відведу І під ноги легкі сніжинки з гілочок упадуть На узліссі перед мною мій підсніжник росте Його сніговою росою сонце вмива золоте Хоч залишиться у лісі Все одно це мій підсніжник Бо давно вже його цвіт шукав. Я привітно посміхнувся Він мені ледь колихнувся Недарма його своїм назвав!
02.06.2006
Дивні пісні
Неспокійні, дивні в нас пісні — Заспіваймо радісну, щасливу. Часто взимку хочеться весни, Влітку ж мріється про зиму.
02.06.2006
~~~~
О, моя любове, прикрашай мій кожен день О, моє серце, сплітай вінки з нових пісень О, мої мрії, летіть вперед, за небокрай О, мої очі, частіше зазирайте в рай.
27.06.2005 р.
~~~~
Самі лиш відчуття, Відділені від речей, Самі лиш образи, Заховані у глиб очей, Самі лише далі, Де бродить тінь моя, В світах неіснуючих, В невимовлених словах.
24.07.2006 р.
~~~~
Мені подобається тиша, Духмяна тиша, що перед рясним дощем Ще мить — зірветься вітер і засвище І небо землю щільно вкутає плащем.
29.07.2006 р.
~~~~
Яскравими прозорими ночами На деревах щось птахи мовчали, Срібні риби в синім морі спали, В променях зірок луску купали. Дощ змазав землю чорно-сірим маслом, Духмяним подихом, що скоро згасне. Зникне музика його в нічній імлі. В снах чарівних щоб наснитися мені.
29.07.2006 р.
Опале листя
Назбираю опалого листя — Не дам спалити, як сміття. Зшию з нього золоте намисто. Листки ті — часточки життя. Несхололі ще сторінки долі Заберу у теплу хату. А коли засніжиться надворі, Буду я листки читати.
01.09.2006 р.
Мої слова
Мої слова — зерно пшениці. Летять у зошит, проростають І листя-крила розправляють, Й летять у вись зелені птиці.
03.09.2006 р.
~~~~
Все купалося під сонячним дощем Небо було чисте і ясне Про весну співав веселий ліс Він із неї народився, ріс В унісон підспівувало птаство Мить сьогоднішня це їх багатство А дороги через час і простір Простягаються так легко й просто
16.10.2006 р.
Про сніг на ґанку